Протидія домашньому насильству
Протидія домашньому насильству
Поняття «сім’я» асоціюється в нашій свідомості з безпечною територією, де можна почувати себе комфортно і затишно , де панує любов і злагода, де можна знайти захист від небезпек навколишнього світу. Але життя доводить, що реальна ситуація в сім’ї може бути дуже далекою від цієї ідилічної картини. Сім’я може бути й місцем, де розігруються невидимі для оточуючих людські трагедії, місцем, де панує найжорстокіше насильство.
Світовою громадськістю насильство визнано одним із ключових моментів, які ставлять людину в залежне становище, наносять величезну моральну шкоду суспільству і є перепоною на шляху подолання нерівності і дотримання людських прав. Безумовно, проблема насильства в сім’ї є досить гострою для України, як і для багатьох інших країн світу. Її небезпечність полягає в тому, що прояви насильства і жорстокості в сім’ї не лише руйнують гармонію і злагоду в родині, а виступають однією з передумов злочинності в суспільстві загалом.
Домашнє насильство – явище, досить поширене в Україні. Від нього щороку страждає 68% жінок (а це приблизно 18 мільйонів осіб, 20% з них зазнають побиття з боку чоловіків). Досить сказати, що понад 40% всіх вбивств в країні скоюється в сім’ях, а знаряддя вбивства — частіш за все кухонний ніж. Більшість жінок, що потерпають від насильства в сім’ї, нікуди офіційно не скаржаться, терплять мовчки, щоб «не виносити сміття з хати», чи просто бояться скаржитись.
Домашнє насилля — це проблема, яка часто замовчується сім’ями. Але від мовчання ситуація не вирішується, а навпаки — образи переростають у бійки, тривожність — у депресію, страх — в апатію. Насилля — це проблема всієї сім’ї, але найбільш від нього страждають жінки. В умовах тривалого насильства у жінки включаються психологічні захисні механізми. Вона применшує значення насильства або взагалі перестає насильство визнавати насильством («б’є – значить любить»), переконує себе, що в неї ситуація ще не найгірша («в інших те ж саме або ще гірше») . Кінцевим результатом є деградація особистості жінки, зниження її соціальної активності, ізоляція, розпач. У пошуках виходу з такого становища вона може вдатись до самогубства або вбити свого насильника. За деякими статистичними даними, частота суїцидальних спроб серед жінок – жертв насильства – досягає майже 20%.
Крім того, насильство здійснюється і проти інших членів сім’ї, особливо проти дітей. І не тільки з боку батьків, а й з боку матерів: материнське насильство втричі перевищує батьківське. Потерпаючи від насильства своїх чоловіків, жінки – матері ніби виміщують на своїх дітях власне горе. Тому вибухи насильства у сім’ї мають катастрофічний вплив на дітей. Діти в таких сім’ях починають сприймати насильство у сім’ї як норму поведінки і з високою ймовірністю відтворюватимуть цей тип поведінки у своїх сім’ях. У дітей, які виростають в умовах насильства, як правило, знижена самооцінка, підвищена імпульсивність, вони не вміють відстрочувати задоволення власних бажань – тобто, вони не стають соціально зрілими і відповідальними особистостями. У таких дітей підвищений ризик стати алкоголіками, наркоманами, злочинцями.
«Насильство породжує насильство» — давно всім відома істина. Відомо також і інше: те, що сталося один раз – випадковість; те, що сталося двічі, — збіг; те, що сталося тричі, — закономірність…Як правило, вчинивши насильство хоч один-однісінький раз, кривдник на цьому не зупиняється…Тож не залишайтеся наодинці зі своїми проблемами, не дозволяйте загнати вас у глухий кут.
Якщо ви, чи ваші близькі, потерпаєте від насильницьких дій, звертайтеся по допомогу до органів внутрішніх справ (102), а також до відділу надання соціальних послуг Городоцької селищної ради за номером тел.095-11745172 та до консультативної служби для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статті за номером тел.098-712-56-39
