24 серпня у нашій Городоцькій громаді відбулася подія, від якої стискається серце. Ми відкрили нові портрети на Алеї Героїв.
24 серпня. День, який мав би бути про чисту радість, про стяги, що майорять у мирному небі, та про гучні святкування. Але сьогодні наша Незалежність має зовсім інший присмак — гіркий, омитий сльозами і випечений болем.



З фотографій на нас дивляться рідні, усміхнені, такі живі очі наших захисників: СТРАШНОГО Сергія Анатолійовича, КЕРДОЛЯ Віктора Вікторовича, ЛИТВИНЧУКА Максима Ігоровича, ВАКУЛЕНКА Дмитра Анатолійовича. Вони віддали найдорожче — своє життя, аби ми могли прокинутися вільними людьми у своїй країні.
Страшно і боляче усвідомлювати: війна триває, і ця Алея, на превеликий жаль, продовжує поповнюватися. Ціна нашої свободи — не абстрактна, вона вимірюється іменами наших земляків, які вже ніколи не обіймуть своїх дітей, не привітають батьків, не пройдуть рідними вулицями.
Дорогі наші Герої… Ми стоїмо перед вашими портретами з опущеними головами, але з невимовною вдячністю в душі. Ви — наш біль і наша гордість. Ви — наша Незалежність.
Схиляємо голови перед родинами загиблих. Ваша втрата непоправна, і жодні слова не знімуть цього тягаря, але знайте: пам'ять про ваших синів, чоловіків, братів і батьків житиме вічно.
Пам'ятаймо кожен день, якою ціною дається наша можливість жити.
Вічна слава і шана полеглим Воїнам!
Слава Україні!